Свято зустрічі весни

«Благослови, мати, весну закликати»

Народознавче свято.

Мета:

розповісти учням про традиції та обряди українського народу, пов'язані з зустріччю весни; розвивати творчі здібності дітей; виховувати любов до традицій свого народу; заохочувати учнів до вивчення української народної культури.

Лине музика про Україну.

 Ведучий

Мій рідний край — це найкращі у світі пісні

І цвітом чарує калина.

Тут сонечко вперше всміхнулось мені.

Мій дім — це моя Україна.

Ведуча

Під рідним небом жайворон співа,

 Я рада б знати його пісень слова...

Я слухаю: співає та пташина

Одне святеє слово «Україна».

Ведучий

У ріднім краї зелен гай шумить.

Я знати рад, про що він мріє-снить.

Я чую, як кожна деревинка

 Шепоче ніжно слово: «Україна».

Ведуча

О! Як не любити рідний край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом — Україна.

Ведучий. Добрий день, дорогі гості!

Ведуча.  Доброго здоров'ячка усім!

Ведучий. Вітаємо вас з першим теплим променем сонця.

Ведуча. З першою квіткою.

Ведучий. З першою пташкою.

 Ведуча.  Із свіжим подихом весни.

 (Вбігає дівчинка-україночка.)

Дівчинка-українка

Радійте, люди, йде весна

На рідну Україну.

Весела пісня голосна

Нехай над світом лине.

Радійте, люди, все від сну

Прокинулось, цвіте.

 І вітерець легкий, ясний

До вас любов несе.

(Вбігають дітки з жайворонками (випічки) в руках, співають веснянки.)

— Розлилися води на чотири броди.

Приспів.

Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке.

—Що в першому броді зозуленька кує?

—А в другому броді щука-риба грає.

—А в третьому броді соловей щебече.

—В четвертому броді дівчинонька плаче.

—Зозуленька кує, бо літечко чує.

—Риба-щука грає, кригу розбиває.

—Соловей щебече, травиченьку кличе.

—Дівчинонька плаче, бо хоче гуляти.

—Ой, мати, мати, пусти гуляти

Дівчинка-українка. Весна прийшла, дарунки нам принесла.

(Діти дарять жайворонки гостям, під музику вибігають із зали.)

(Лине музика — спів пташок, звуки сопілки.)

(Мавка виходить із-за берізки.)

Мавка

Ох, як я довго спала,

А хто мене збудив? —

Либонь, весна...

Весна ще так ніколи не співала,

Як о тепер. Чи то мені так снилось?

(Грає хтось) Ні... Стій!.. Чуєш? То весна співає. Лукаш

Хто ти, дівчино? З якого краю?

Скажи мені, де ти взяла таку красу ранкової зірниці

І прохолоду рути-м'яти.

О! У тебе запах теплої живиці.

Боюсь, щоб не сполохати твою ніжність і вроду.

Хто ти?

Мавка

Я — Мавка.

Я донька українського краю.

Я казка поліська, що довго блукала...

Мене чарівниця покликала з гаю,

І вийшла я з казки і піснею стала.

 Від серця до серця, від краю до краю

Несли мене Лесині крила невпинні.

Та де б не була я — завжди пам'ятаю,

Що рідна оселя моя — в Україні.

Я знаю,

Що коси мої — це берізки.

Я знаю,

Що очі — озера блакитні.

Я знаю,

Що серце моє — українське,

В якому вогні засвітились досвітні.

Лукаш. Як ти говориш...

М авка

Твоя сопілка має кращу мову. Заграй мені, а я поколишуся.

(Мавка підходить до берізки, обнімає віти, колишеться. Лукаш грає на сопілці.)

Мавка

Як солодко грає,

Як глибоко крає.

Розтинає білі груди,

Серденько виймає.

(Підсилюється музика.)

Ведучий. Весна... Озивається вона до нас ніжним голосом птахів, дзюрчанням струмків, співом весня­нок. Озивається народними звичаями, традиціями.

Ведуча. Спробуймо доторкнутися до цієї дивної, такої багатої духовної скарбниці, якій завдячує своїм життям сама Україна. У ній, як у кришталевій сльозі, віддзер­калюється народна мудрість, утвердилась українська нація.

Виходять хлопчик і дівчинка з короваєм, одягнені в україн­ські костюми. Промовляють по черзі слова.

Ведучий

У нас здавна є традиція славна —

Воду брати з чистої криниці,

Муки — з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

 І гостей на свято запросити.

Разом

Просимо на хліб, на сіль На наше свято.

Ведуча

Всім, хто присутній сьогодні на святі,

Скажем слова ми прості:

— Здрастуйте, любі друзі, гості, учні, вчителі!

Ведучий

Гості наші милі!

Будьте завжди щасливі!

Хай в цей весняний день

Небо сміється вам голубе.

Хай щастя дорогу квітами встелить,

Хай промені сонця вас поцілують,

А Андрусівські діти

Усмішки й веснянки вам подарують.       

Господиня. Доброго дня, шановні гості! У цей ясний весняний день ми зібралися, щоб згадати один з найцікавіших звичаїв наших предків – зустріч весни. Найчарівнішою, найбажанішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала природа, починалися сільськогосподарські роботи. Усе це благотворно впливало на почуття людини, сповнювало її молодечим запалом, силою, будило нові прагнення й сподівання. Наші предки свято весни вважали першим святом року. Свято весни – це величний, поетичний гімн людини весняній природі та її господарським та родинно-побутовим обов’язкам. Ось чому в обрядах, піснях і хороводах, що супроводжують це свято, природа, праця і побут народу невіддільні.

1-ша ведуча.  Уже в самому слові «весна» є щось веселе, світле, тепле. Весна – пора квітів і радощів, пора засіву, надій і сподівань. Її приходу радіє все живе: від травинки, бджілки і пташини – до людини. Хлібороба кличе земля, вселяючи радісні надії – на врожай, на добробут, на життя.

1-й ведучий. З давніх-давен українці вінчали весну поетичними обрядами, багатими на пісні, хороводи, театральні дійства. З приходом християнства давні, ще язичницькі обряди не зникли, вони лише доповнились новим злетом.

2-га ведуча. Уперше про весну наші пращури згадували на Стрітення, себто 15 лютого. У цей день начебто зустрічаються Зима з Літом: «Хто кого переборе, - стверджує народне мудрослів’я, - такою буде погода до початку березня».

Але найзнаменнішим святом весняного місяця все-таки вважають Обретіння, що припадає на 9 березня.

2-й ведучий. Хочете дізнатися, звідки ж взялась ця назва? Існує версія, що у давнину існувало свято, пов’язане з поверненням (тобто обертанням) до рідних країв перелітних птахів.

1-ша ведуча. Наші пращури вважали, що весну приносять на своїх крилах птахи. Тому на Сорок святих випікалося обрядове печиво у формі пташок («жайворонків» чи «голубів»), які діти носили селом, промовляючи…

На середину виходять дітки молодші за віком, тримаючи на паличках випечені жайворонки. Говорять слова, імітуючи рухи птахів.

Діти.  Птахів викликаю з далекого краю:

                   Летіть, жайворонки, в рідну сторононьку,

                   Летіть, соловейки, на нашу земельку!

                   Спішіть, ластівоньки, до своєї домівоньки.

2-га ведуча. Першим благовісником весни в Україні є жайворонок. Він з’являється на наших полях тоді, коли сніг ще лежить на пагорбах і долинах, але весна вже з кожним днем, кожною годиною все впевненіше перемагає зиму. Селяни по жайворонках ворожать на врожай: якщо жайворонки летять високо над землею, то це вони «до Бога летять молитися» - буде врожай на збіжжя. Якщо ж вони летять над землею низько, то це вони «загубили  ціп по дорозі» - буде неврожай.

Діти.  Ой, вилинь, вилинь, жайворонку,
                   Та й принеси літечко з собою.
                    Принеси літо-літечко, та й зеленеє житечко,
                   Хрещатий барвіночок і запашний васильочок!

1-й ведучий. Одначе найбільшою повагою користувалися лелеки. Цих птахів віддавна вважали боголюбними, бо оселялися вони поруч з людськими житлами. Побутує повір’я: якщо лелека звив гніздо на клуні чи хаті, «то він має принести господарям щастя, оскільки гніздиться лише біля добрих людей». Лелечина присутність начебто оберігає родину від лиха, а «хто зруйнує гніздо боцюна, у того хата згорить».

2-й ведучий. Найбільше очікували буслів дівчата. Якщо юнка запримітила птаху, що ходила полем або стояла, то це означало: свати оминатимуть оселю, коли ж літала – невдовзі засватається. Але особливо остерігалися сидячого чорногуза – «бо доведеться ще довго дівувати». Якщо діти вперше бачили прилітного птаха, то окликували.

Діти. Ой чого ти,  лелеченьку, рано з вирію вилетів?

                   Ще по горах сніженьки лежать, по долинах криженьки стоять.

                   А ти сніги крильцями розмети, а ти льоди ніжками потопчи,

                   Звий кубельце на даху, дай мені жита копу.

Сказавши слова, йдуть зі сцени.

1-й ведучий. А ще з птахами пов’язані різні прикмети.

Якщо птахи прилетіли прямо на гнізда, буде тепла весна.

Гуси з вирію високо летять – води буде багато, а низько – мало.

Побачивши шпака, знай: весна біля порога.

2-й ведучий. А ще птахи – провісники погоди.

Соловейко співа всю ніч – перед погожим днем.

Горобці й ластівки гніздяться з північного боку – на жарке літо.

Як жайворонок багато й довго співає, втримається ясна погода без опадів, коли ж мовчить – бути дощу.

1-ша ведуча. Наші предки вірили в те, що можуть вплинути на сили природи словом, піснею, магічною дією, тому й співали веснянки – це пісні на честь приходу весни. У деяких регіонах їх називали гаївками, гагілками, маївками. Співали пісні від дня Преподобної Мучениці Явдокії, який припадає на 14 березня. Ця свята жінка завідувала у Бога весною. Вважали, що вона зберігає ключі від весняних вод. Щоб не розгнівати святу, у цей день не працювали. Своїми піснями люди зверталися до сонечка, щоб воно вийшло, щоб краще гріло, щоб розтанули сніги, зазеленіли трави і зацвіли квіти. Покличмо і ми, як наші пращури, його.

Під музичний супровід діти виконують веснянку «Вийди, вийди, сонечко», водячи хоровод.

1-ша ведуча. Вийшло сонечко, пригріло, почали танути сніги, розм’якла земля. Настала пора сіяти яру пшеницю, овес, ячмінь, горох – усі весняні культури. Треба  покликати дощ і принести йому в жертву борщ.

Під музичний супровід діти співають веснянку «Іди, іди, дощику», виконуючи певні рухи.

1-й ведучий. І дощик пішов, змочив землю – тепер усе буде рости. Снігу нема, зима відступила. Та щоб прогнати її остаточно – виготовляли солом’яне опудало і під супровід ритуальних обрядів спалювали його. Послідуймо і  ми добрій традиції.

Дівчата. Хлопці, виносьте опудало зими.

Хлопці виносять в центр опудало, виготовлене з соломи та очерету, одягнене в жіночий одяг. Дівчата присідають навколо опудала, імітуючи стрічками вогнище, промовляють слова.

Дівчата (разом). Опудало зими спалімо!

                               Весні шлях стелімо!

                               Пісень співаймо!

                               Весну привітаймо!

Після цих слів накидають на опудало червону тканину і хлопці забирають його зі сцени.

1-ша дівчина. Ходім хутчіш, дівчата!

                        Будем весну гукати.

2-га дівчина. Одягнем віночки,

                       Підемо в таночки.

3-тя дівчина. Благослови, мати,

                        Весну закликати!

                        Весну закликати!

                       Зиму проводжати!

Господиня.  Благословляю веснянки співати,

                      Весну закликати!

4-та дівчина. Ой Весно-весняночко, завітай

                        В український світлий край!

                        На зорі порошею вкрий сади,

                        Щоб давали літечком нам плоди!

                        Урожаєм сонячним в полі грай,

                        Щоб багатством славився рідний край!

З’являється Весна. Підходить до дітей, вони, промовляючи слова, обсипають її пшеницею та пелюстками квітів.

1-ша дівчина. Прийди, Весно, прийди!

                        Прийди, прийди, красна!

                        Принеси нам збіжжя,

                       Принеси нам щастя.

2-га дівчина. Ой  Весно, Весно, днем красна,

                       Що ти нам, Весно, принесла?

Весна тримає в руках серп, кийочок, веретенце, коробочку, яблучка.

Весна. Принесла я вам літечко,

            Щоб родилося житечко,

            Ще й озимая пшениця,

             І усякая пашниця,

            Ще й чарівні квіточки,

            Щоб квітчались діточки.

            Коробочку з веретінцями,

            А скриньочку з червінцями,

            Старим бабам по серпочку,

            Старим дідам по кийочку,

             Малим дітям по яблучку.

3-тя дівчина. Дякуємо, Веснонько, що прийшла!

Стільки радості принесла!

Будь здорова і щаслива,

Одягни нашу землю

Шовковими хлібами,

Пахучими квітами.

Принеси щастя всім людям.

Заглянь променистим сяйвом

У кожне віконечко,

Зігрій теплом і щедрістю

Все на землі.

Весна. Скрізь запахла травами земля,

Буйним цвітом зелень ожива.

Це ж до вас я вийшла у поля.

Я – Весна, квітуча, молода.

Але прийшла я не сама,

З собою діток привела:

Трьох красенів чарівних –

Супутників моїх вірних.

На сцену виходить Березень. Слова проказує під музику.

Березень. Вибач, Весно, що не зміг

                  Килим з трав послать до ніг.

                  Розтопив не всі сніги,

                  Ще й залив низькі луги…

                  За недогляд не свари,

                  Квітку проліска бери

                 Та торкнись землі крилом,

                 Промінням золотим.

                 Щоб враз повіяло теплом

                 Над гаєм молодим.

Виходить Квітень. Слова проказує під запис щебету птахів.

Квітень. Весно-матінко, прийми

                Ти і мій дарунок –

                Квітів перших весняних

                Ароматний трунок.

                І чарівний спів пташок

                Хай лине до тебе.

             А голосний сміх діточок

             Лунає до неба.

На сцену виходить Травень. Слова проказує під музику грому і дощу.

Травень. А я весело співаю,

Дощами землю поливаю,

Буде рясно урожаю

І радості без краю.

Сонечко всім усміхнеться,

Десь зозуля обізветься.

Вийдуть в поле орачі,

Журавлів летять ключі.

Весна, Березень, квітень, Травень беруться за руки.

4-та дівчина. Ой подруженьки, виходьмо

                        Та всі дружно хороводьмо,

                        Про земну красу співаймо,

                        На врожай благословляймо!

                        Сіймо гречку, просо, мак,

                        Урожай буде на смак!

Виходить гурт хлопців та стає навпроти гурту дівчат, виконуючи пісню з рухами «А ми просо сіяли». Після закінчення хлопці йдуть зі сцени до братів-місяців. Весна, Березень, Квітень, Травень беруться за руки та відходять від дівчат. У цей час дівчата, озираючись, чи на них не дивляться хлопці, підходять до прикрашених вербових гілочок. Одна з них тримає горщик, на якому наклеєні клешні рака, промовляючи слова.

1-ша дівчина. Дівчатонька, вороб’ятонька, радьмося,

                        Та до чарувань вдаймося,

                        Закопаймо горщик із кашею,

                         Причаруймо парубків наших.

На це дійство поглядає Весна, кружляючи навколо дівчат, які присідають навколо гілочок. Імітують рухи закопування.

Дівчата (разом). Закопали горщик каші,

                              Ще й ракові клешні,

                               Щоб ходили парубки

                               Далекі й тутешні.

Лунає сміх дівчат. На сцену виходить господиня, з усмішкою поглядаючи на дівчат, промовляє.

Господиня.  А я господиня

                     Гулять не ходила,

                     Полотна наткала.

                     Ось тобі, мати-весно,

                      Нова обновка.

Господиня накидає на спину весні білу квітчасту хустку з тороками.

Хлопець

Ой, виходьте, хлопці,

 На високу гірку

Вибирайте, хлопці,

Щонайкращу дівку.

Дівчина

Ой вийду я на вулицю — гарна я!

Туди, сюди повернуся — гарна я!

 Кругом себе оглянуся — гарна я!

 Яка була моя мама — така й я!

Дівчина. А хто у нас буде Подоляночка?

(Виходить Подоляночка і співає пісеньку.)

Подолянка я маленька,

Подоляни — батько й ненька,

На Поділлі родилась,

В свою неньку удалась.

Хоровод «Подоляночка»

 Дівчата разом з Весною співають «Подоляночку»

Весна. А ще  принесла я вам урочистість вербної неділі, таємничість і красу Великодня зі смачними пасками, різнобарвними крашанками.

(Вбігають хлопчики, легенько б'ють по плечу гостей вербовими гілочками.)

Хлопчик. Верба б'є, не я б'ю,

За тиждень Великдень!

Верба б'є, не я б'ю,

За тиждень Великдень!

Недалечко червоне яєчко.

Ведуча. Хто ти?

    Хлопчик. Я — весняний вістунець, прийшов звістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята весни, до Великодня!

 Ведуча. А чого ж ти нас б'єш?

Хлопчик. Хіба це я? Це свячена вербиця. Час веснувати, Велик­день зустрічати!

(Діти ставлять свячену вербу під іконами. Лунає церковний дзвін.)

1-й ведучий. Великдень – одне з найбільших весняних свят у християнській релігії.

1-ша ведуча. Свято пов’язане із воскресінням Ісуса Христа,  тому й має назву Великий день або Великдень.

2-й ведучий. Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь.

2-га ведуча. Упродовж тижня наводили  лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини і знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.

1-й ведучий. Весь тиждень прийнято називати Великим або Страстним, Білим або Чистим тижнем.

1-ша ведуча. Кожен день цього тижня має своє призначення.

Понеділок. Понеділок білить хату,

                   Любить, певно, працювати:

                   І кути побілить, й стелю,

                   Щоб Великдень був веселий!

Вівторок. Шурхіт. Шум. Рипить в оселі:

                  Чисто-начисто підлогу –

                   Шури-шури! – тре завзято

                   Наш вівторок довгоногий.

Середа. Пишна пані середа і пере, й прасує.

             До Великодня ще б пак хату облаштує!

Четвер. Чистий четвер чистий вдосвіта піднявся,

               Ще до сходу сонця начисто скупався.

П’ятниця. П’ятниця пече паски – господиня вміла:

                   Склянки зо три молока до цеберка влила,

                   Трохи борошна, яєць, додала й ванілі,

                    Щоби  пригощати всіх вранці у неділю.

Субота.  У суботи ой роботи – пише писанки субота,

                 Ясні крашанки фарбує, вимальовує-малює.

1-ша ведуча. Починаючи з Чистого четверга готувалися до святкового столу, фарбували і розписували яйця. Готували млинці, дрібні вироби з кращого пшеничного борошна із зображенням хрестиків, баранчиків, півників, курочок, жайворонків.

Пісня-сварка Уляни і Мотрі (інсценізація).

Мотря. Ой Уляно, Уляно, в тебе в хаті погано!

Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!

Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою,

              Мисочки на полиці поросли печерицями.

Уляна.  Чи я не хазяйка, чи не господиня?

              Сім днів хати  не мела, печі не топила!

Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку,

               Віник на кілочку, а мисник – в куточку!

Уляна.  Гарна я хазяйка, добра господарка!

             Як прийде Великдень, буде в мене гарно.

                (Прибирає кімнату)

Господиня. Ой, вже близько любе свято! Діточки, скоріш до хати!

Бо вже недалечко червоне яєчко!

(Господиня вносить паску. Звучить музика)

Господиня. За паску господиня хвилюється особливо. Вважалось, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. Паску, поки не посвятить священик, не їдять. Добра паска вродилась – значить, в нашій родині буде все гаразд.

Заходить хлопчик з кошиком.

Хлопчик. Всі страви зібрали,

                В кошик поскладали.

                На ніч в церкву ми підем,

                З татом кошик  кошик понесем.

1-й ведучий. Як тільки задзвонять до заутрені, то з усіх кінців села чи міста народ починав іти до церкви, хто пішки, а хто возом. Дітей теж брали з собою, удома майже ніхто не залишався.

2-й ведучий. По закінченні літургії священник освячував паски, крашанки, сир, сало, ковбаси, мак, сіль. І ці страви відтепер набували чудотворної або лікувальної сили.

1-ша ведуча. Біля церкви починалося христосування – обрядовий великодній поцілунок на знак прощення всім ворогам. При цьому обмінювалися крашанками.

2-а ведуча. Благальна молитва

Ти, Боже миру, Благодаті, Радості, Спасіння і Любові, схиляємось перед Тобою і просимо благословення та прощення гріхів сущим людям і для всіх віків!

1-й ведучий

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить,—

Христос Воскрес!

Ясне сонечко за селом,

Наче писанка зійшло!

Вибігайте з хати, діти!

Як сьогодні не радіти!

 (Виходить хлопчик з писанкою в руках. Промовляючи слова, він передає її дітям.)

Хлопчик

Котилася писаночка

З гори на долину Прикотилась простісінько

 До нас у гостину.

Дівчинка

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема!

Мама тільки помагала

 Малювала я сама.

 Змалювала дрібно квіти,

 Вісім хрестиків малих,

Ще й малесеньку ялинку

Й поясочок поміж них.

Я цю писанку для себе

 Для зразочка залишу,

А для тата і для мами

Дві ще кращих напишу.

Дівчинка. Анумо, дівчата й хлопці, ставаймо в коло, будемо голубку гуляти.

(Стають у коло і співають)

А ми коло обступили

І голубку запросили.

Ти, голубко, чого тужиш?

Вибирай, кого ти любиш.

Ой піду я світ за гору

Чи не знайду кращу долю,

А як знайду, то вернуся

За тобою повернуся.

А ми коло обступили

І голуба запросили.

Ти, голубе, добре знаєш

Кого любиш, вибираєш

Ой піду я світ за гору

Чи не знайду кращу долю,

А як знайду, то вернуся

За тобою повернуся.

Хлопець. Веснянки співали?

Всі. Співали!

Хлопець. Подоляночку водили?

Всі. Водили!

Хлопець. Великдень святкували?

Всі. Святкували!

Хлопе ц ь. Голубку гуляли?

 Всі. Гуляли!

Хлопець. Хлопці! А кого ви там бачили?

Всі. Гарну дівчину!

Хлопець

Ану, виходь, обернись, Всій громаді поклонись!

(Виходить дівчинка, вклоняється.)

Пісня «Вербовая кладочка»

(Під час виконання пісні хлопчики будують кладочку, по якій проходить Насточка.)

Хлопець     

Швидко збігли хвилини

Ось прощатись пора.

Дозвольте вам на прощання

Зичити щастя й добра.

Дівчинка

Будьте привітні, красиві і милі

А особливо здорові й щасливі

Щоби труднощі вміли долати

І чудовії весни зустрічати.

Ведучий

Бажаємо вам, щоб жили ви у мирі,

Щоб здійснилися ваші мрії,

Щоб у кожного в душі не згас вогонь,

Щоб пишався вами ввесь український народ.

Ведуча

Хай у вашім домі буде вічна весна,

І ніколи вона не старіє.

Хай дорога завжди буде чиста, ясна

І задумана збудеться мрія.

(Звучить пісня «Дівчина весна»)