Сценарій до Дня Захисника України

Героїв країна – моя Україна!

Сценарій свята до Дня Захисника України

Мета: – виховувати повагу до захисників української  землі, до історичного минулого своєї держави, формувати почуття патріотизму, національної свідомості та гордості за свою Батьківщину; прищеплювати інтерес до героїчного минулого і сьогодення; розвивати театральні здібності, виразність та інтонаційність читання віршів, формувати дикцію.

Звучить мелодія пісні «Ти солдат України»

Виходять ведучі

Ведуча 1: Шановні гості і всі присутні у цьому залі. Дозвольте привітати вас із  Днем захисника України.

Ведуча 2: День захисника́ Украї́ни — свято, що відзначається в нашій державі 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Ведуча 1: 2014 року в українському суспільстві в результаті реакції на збройну агресію Росії підсилилися проєвропейські тенденції відмови від радянських символів і свят, зокрема, від Дня захисника Вітчизни.

Ведуча 2: Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив:

«Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!»

Ведуча 1: Свято встановлено 14 жовтня 2014 указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.

Ведуча 2: Сьогоднішнє свято - це данина любові та поваги до захисника Батьківщини.

Ведучий. На нашому святі присутні наші односельці, які зі зброєю в руках захищали Україну від ворожої агресії.  Привітаймо їх оплесками.

Ведуча. Україна з початку свого існування змушена була боротися із зовнішніми та внутрішніми ворогами за свою територію та незалежність. Починаючи з Київської Русі і аж до сьогодні,  українцям доводиться  зі зброєю в руках відстоювати свою землю. Наша історія –  це історія мужнього народу,  що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Пісня.

В сиву-сиву давнину

Козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну

Сунулися без упину

Ляхи, турки та татари,

Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати,

Щоб людей в неволю гнати.

Козаки скликають раду :

- Треба битись без пощади !

Вірні коні рвуться в битву,

Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий,

За спокійні дні та ночі –

Шаблі весело дзвенять,

Вражі голови летять.

І на морі, і в степах

Наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки –

Запорозькі козаки !

І не буде переводу

Українському народу

Доки із глибин сторіч

Долина козацький клич.

Ведучий. В середині 17 ст. у результаті національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького українцям вдалося вибороти власну державу – Гетьманщину. На жаль, проіснувала вона недовго. Фатальною помилкою Хмельницького було рішення довіритися Московії. І Україна на 300 довгих років потрапила в Московську неволю.
Ведуча. І весь цей час знаходилися мужні люди, які не шкодуючи власного життя боролися за українську культуру, самобутність, робили все, аби наблизити час визволення своєї батьківщини.
Ведучий. В 1917 році, коли впали мури російської темниці, Україна здобула шанс побудувати власну державу. З цим періодом пов’язана боротьба Українських січових стрільців. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче - життя... Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не поляже...

Відео «Ой у лузі червона калина» https://www.youtube.com/watch?v=fq4xgu8A56w

Стрілецькі могили понищено вщент.
Лупали, копали, валили, палили...
Лиш де-не-де хрест, де-не-де монумент—
І все — пропадають стрілецькі могили.
А там українські стрільці січові —
Палкі «усусуси» — юнацтво безусе...
Франкові сини, його мрії живі...
Прости нам за них, милосердний Ісусе...
Біліли фігури в зелених полях,
По білих містах цвинтарі зеленіли,
В блакитне із жовтого жайворон-птах
Щороку про наші співав Термопіли.
«Чужинне, скажи Україні, що ми
Наказам її були вірні до скону...»
Могила роздертими стогне грудьми,
І нікому стати в її оборону.
Тут наша історія, слава і честь,
Тут нашої долі покривджені мощі.
Народе полеглий, числа тобі несть!
Народе живущий, нема тобі прощі!

Бо хто ми, бо що ми без рідних могил?
Ставище безводе, пташище безкриле
Румовище храму у хаосі брил... 

Вернім Україні стрілецькі могили!

Без них наша пам'ять достоту, як мрець,
Як небо беззоре, як море безхвиле,
Таж он Симоненко, Тютюнник, Близнець—
Насипмо над ними стрілецькі могили.
Без них. наша совість, як той боягуз,
Що страхом життя своє в'яже безсиле,
Таж он Івасюк, Миколайчук і Стус —
Насипмо над ними стрілецькі могили.
Над кожним, хто правди шукав у вогні,
А їх —легіони, і їм —не простили,
Над кожним сьогодні, в ці праведні дні,
Насипмо високі стрілецькі могили...
Щохвилі комусь уривається шлях,
То дай мені, Боже, — як з праху і пилу
Обернуся знов я на пил і на прах,
Щоб діти і внуки в родинних краях
Звели наді мною стрілецьку могилу.

Ведуча. 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв´язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Особливо відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть».

     Таке ж гасло сьогодні ми бачимо на прапорах добровольчих батальйонів, які відстоюють незалежність України у неоголошеній війні з російськими окупантами.

АТАКА

Скрегоче залізом округа,

Смертю повітря фурчить.

Я знаю той ступінь напруги,

Коли вже ніщо не страшить.

Святе божевілля атаки

В тобі поглинає все.

Через яри та байраки

Незнавана сила несе.

Немає ні рідних, ні любих,

Нема ні жалю, ні тривог.

Байдужим стаєш до згуби,

Могутнім стаєш, як Бог.

Страшно  зустріти  смерть.

Страшно  -  не  будьмо  лукаві,

В  славі  там  чи  в  неславі  -

Страшно  зустріти  смерть.

Страшно  безсило-малим

Чути  себе  перед  смертю.

Але  страшніше, коли

Ні  за  що  вмерти.

Ведучий. Героями, захисниками України ми називаємо  і тих, хто піднявся на захист рідної землі від фашистських окупантів у роки Другої Світової війни.

Священна пам’ять в спадок нам дана

Вона вогонь незгасний запалила

Там, де солдатська вирита могила,

Де громом прокотилася війна…

Не владний час війни зітерти слід.

І вдячна Пам’ять вічно буде жити,

Як кров бійця, живі палають квіти

На тлі печальних мармурових плит.

Я в літаку і в танку не горів,

В атаках не дивився смерті в очі

Та пам’ять забувать моя не хоче

Невтішних в своїм горі матерів. З кривавої жорстокої війни

Вони синів своїх і досі виглядають,

До пожовтілих знімків припадають

Й пряде зажура пасма сивини…

Мій дід у сорок другому упав

На  білий сніг,

Що чорним став від бою.

Моє життя він прикривав собою

Щоб я в шаленім вирі не пропав

Милує зір цвітіння біла повінь

Зігрій , надіє, радосте земна

Йдемо до обелісків , як на сповідь

І згадуєм полеглих імена.

Ведуча. 14 жовтня минає 74 роки з часу створення УПА. Національно-визвольний рух УПА – одна з найяскравіших сторінок боротьби українського народу проти гітлерівської  та більшовицької окупацій.

Відео «Сніги, сніги…»

 https://www.youtube.com/watch?v=kP2IHJJ8Y-E

Ведучий. Терези історії переважили в сторону зла... Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції... Голод спустошив міста і села України...

Час минущий в якому живем,
Час рокований і проклятущий
Уявлявся батькам як Едем,
Як омріяний рай грядущий.
Нам затято ламали хребти,
Катували, гноїли в темниці,
А ми бачили шлях до мети.
Нам крізь грати світили зірниці.
Того часу, в якому живем,
За який так боролись запекло, -
Невідпорно ми йшли в Едем,
А потрапили просто в пекло.
Вибирались віками з пітьми.
Задивлялись в ясні небозводи.
Ось і маємо: діти тюрми,
Ми не стали дітьми свободи,
Мов прокляття над нами висить
Голос плоті, ротів ненасить,
Т. Шевченко сказав, як сьогодні:
"За шмат гнилої ковбаси 

І Україну продаси..."
Голос плоті веде до безодні!
Час жаданий, сподіваний час,
Ніби сонце, залив подвір’я, -
Віру лицарів вибили з нас,
А вживили жебрацьке безвір’я,
Смертю встелений шлях до мети
Подолати змогли не найдужчі, -
То біда, як ламають хребти,
А страшніш, як ламають душі.
Час минущий і проклятущий
Перемеле, як в жорнах, нас,
Переборе зневіру і скруху,
І Вкраїни грядущий час
В нас відродить нескореність духу.

Танець

Ведуча. «Збулося!» - сказав багатостраждальний український народ 24 серпня 1991 року. Омріяна незалежність і свобода, здавалося, нарешті прийшли! Свої символи, своя, найкраща у світі рідна українська мова, своя суверенна Держава, Конституція – це те, до чого ми йшли крізь століття, долаючи перешкоди. Але невидима кремлівська рука не заспокоїлася, а присипляючи нашу пильність, вичікуючи зручного моменту чекала, щоб знову посягнути на нашу святу землю.

Ведучий. ...Минуло  23 роки незалежності, і знову українці постали перед загрозою знищення нашої держави.  В історії України розпочалася ще одна сторінка – Євромайдан, що переріс в Революцію гідності

Ведуча.   Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали  події у Києві 18-20 лютого 2014 року, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано.

Ведучий. Сьогодні уже ні в кого немає сумнівів, хто ті, що стояли на холоді за нашу свободу, хто ці герої, які віддали своє життя за Україну. Небесна Сотня. Вони  віддали життя за кожного з нас. Із загибеллю героїв гасло «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням. Це ще й віддання шани найкращим постатям, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх в нашій країні, а також є засвідченням справжнього подвигу, героїзму.

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так, ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече,
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.

Ведуча. Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Ведучий. При шести хвилях мобілізації Онуфріївським райвійськкоматом призвано  чоловік, які брали участь у антитерористичній операції. З них     жителів Андрусівки.

     Ведуча.  У районі також є громадяни, які добровільно йдуть служити до Збройних Сил України. Нинішній складний час став певною мірою лакмусовим папірцем, випробуванням для всіх, коли суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму. Добровольці приходять до військкомату з гаслом «Якщо не ми, то хто?».  Добре, що  в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні.

Може б ти не йшов сину
Ой може би ти не йшов синочку
Як я нині тут сама буду
Один кут в хаті підпирати
Коли три хитаються
Небо й так вже на серце давить
Ще й стеля от-от обвалиться
А що там доброго на тій війні.

А чи я коли Вас не слухав мамко
А чи я коли Вам слово лихе сказав мамцю
А чи Ви мамко мене не любите
Ой пустіть мене мамцю на війну.

Ой не пущу тебе на війну сину
Ой не пущу тебе на війну синочку
Та ж пішов на війну твій батько
А тобі щойно на Покрови буде вісімнадцять
Пречиста принесла мені тебе в запасці
Ой не пущу
Ой не пущу.

Ой пустіть мене на війну мамко
Ой пустіть мене на війну мамцю
Бо як коло Вас лишуся
То як людям в очі гляну
А що я людям скажу.

2.
Ми в Азові вітаємось як римляни
Як би Ви то виділи мамко!
Ми простягаємо один одному руки
І перехоплюємо трохи вище за зап’ястя
Ми беремо руку товариша мертвою хваткою
Ми сплітаємо наші руки в нерозривний замок.

Ми кажемо один одному:
Ось тобі моя рука брате
Ти завжди можеш на мене покластися
Я ніколи тебе не залишу
Ні живого ні мертвого ні пораненого
Моя рука тобі на доказ моїх слів
Мій меч – твій меч
Твоя смерть – моя смерть.

В такі хвилини я почуваюся
Хоробрим центуріоном
Непереможним гладіатором
Історія людства
За останні декілька тисяч років
Воскресає в мені
Повстає із попелу
Кров загиблих воїнів
Перетікає у мої жили.
(Пробачте мамко що в такі хвилини
Мені здається наче я вам більше не належу.
Я належу війні.)

…….

4.
Був день світило сонце
В той день вона втратила їх обох.
Чоловік підірвався на міні
Кажуть не було що в домовину покласти
А в сина влучив снайпер.

Стеля обвалилася в хаті
Не могла сама довше її тримати
В один день усі троє вкрились небом
В один день усі троє стали небом.
Одної погожої днини
Небо схотіло усіх трьох.

(Виходять хлопці зі свічками)
Учень 1
Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
Її честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся

Та й мене пробачиш.

Учень 2
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо-
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…
Учень 3
Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ведуча. В неоголошеній війні з Росією Загинуло понад 1500 воїнів. Серед них і наші земляки –       . Вшануймо пам´ять усіх загиблих у війні на сході України хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

Відео:  О. Кольцова читає вірш Д. Лазуткіна «Реквієм»

 https://www.youtube.com/watch?v=kzuo3l1C5Bk

Болить мені, ти знаєш, як болить?

Болить біда, що зараз в Україні.

Ця рана душу втомлену ятрить,

І сліз не можу втримати я нині…

Війна… Не оголошена ніким,

Вбиває і калічить українців.

І це наш брат? Та і чи був він ним?

Щоб убивати нас, прислав чужинців.

Цей маразматик воювати звик.

Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.

За хворий мозок, за імперський бздик,

Життя вже не одне навіки смеркло.

Болить мені… Ти знаєш, як болить.

Ця рана не дає мені спокою.

І ця неоголошена війна,

Розв’язана «братерською» рукою…

Ведучий. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Словом, кожен із нас всіма силами намагається підтримати воїнів своєї держави.

Коли юна дівчина

Писала свої перші вірші

Про кохання мала клопіт з римою

Вона мимоволі потрапляла в пастку,

Яку для кожного молодого поета

Приготували рідна мова і серце

Коли любов римується з кров’ю.

Юнак із містечка Чортків що на Тернопільщині

(У нього немає імені - тим паче літературного –

І з питань безпеки ми не можемо назвати навіть

його псевдо)

Не дбає про риму

Коли пише смс-повідомлення своїй дівчині

Натомість він має клопіт з автоматом

Який потребує його уваги і обидвох рук

Автомат ревнує юнака до дівчини

Хлопець ще не навчився розуміти складну мову

Мовчазних автоматів

Однак загадкова мова кохання

йому теж незнайома

(Він ще не пробував нею говорити)

На саму лише згадку про любов

У нього червоніють вуха

... Слово кров тут не вимовляється

Тут поранених називають трьохсоті

Тут загиблих називають двохсоті

Юнак здригається коли чує

Як його товаришів позначають цифрами

(Хто плаче за цифрами?)

І йому хочеться плакати від того

що не можна плакати

А мовчазний набундючений автомат

тихо як меч самурая

Щоразу глибше заходить йому в душу

І тільки дівчина розуміє як сильно він її кохає

Хоча юнак ні разу не обмовився про любов.

Ведучий. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про цих людей писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Виступ запрошених учасників АТО

Ведучий. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

Танець. https://www.youtube.com/watch?v=Zhdr4cSzve8

(перший у відеосюжеті – з 2 хв. 15 с.)

Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє

Без ваших нагаїв і палаша.

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров клекоче і гуде!

Відео «Слава Україні»

 https://www.youtube.com/watch?v=lj1qcCkMyqg

     За словами В'ячеслава Чорновола, «дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелось гірко любити – втративши».